| THE OVAL PORTRAIT |
Замок, до якого мій камердинер ризикнув вдертися, щоб мені, в такому хворому стані, не довелося ночувати просто неба, був одним із тих сплетінь понурості та величі, які на Апеннінах зустрічаються так само часто, як і в уяві місіс Редкліф1. |
| To all appearance it had been temporarily and very lately abandoned. |
Судячи з усього, господарі замку покинули його дуже недавно і ненадовго. |
| We established ourselves in one of the smallest and least sumptuously furnished apartments. |
Ми розмістилися в одній з невеличких та найменш розкішних кімнаток у найвіддаленішій вежі замку. |
| Its decorations were rich, yet tattered and antique. |
Її пишне оздоблення дуже потерпіло від часу. |
| Its walls were hung with tapestry and bedecked with manifold and multiform armorial trophies, together with an unusually great number of very spirited modern paintings in frames of rich golden arabesque. |
Стіни було обтягнуті гобеленами, на яких висіла численна та різноманітна трофейна зброя поруч із неймовірно великою кількістю одухотворених сучасних картин у рамках, щедро покритих розкішними золотими арабесками. |
| In these paintings, which depended from the walls not only in their main surfaces, but in very many nooks which the bizarre architecture of the chateau rendered necessary—in these paintings my incipient delirium, perhaps, had caused me to take deep interest; so that I bade Pedro to close the heavy shutters of the room—since it was already night—to light the tongues of a tall candelabrum which stood by the head of my bed—and to throw open far and wide the fringed curtains of black velvet which enveloped the bed itself. |
Ці полотна, які висіли не лише на стінах, а й у безлічі закапелків та закутків, передбачених чудернацькою архітектурою споруди, - ці полотна викликали у мене глибоке зацікавлення, до чого мабуть спричинилася гарячка, яка от-от починала мене огортати; отож, я попросив Педро закрити важкі віконниці, а оскільки було вже досить темно – запалити всі свічки високого канделябра, що стояв над моєю головою біля ліжка і якомога ширше відкинути обшитий бахромою балдахін із чорного оксамиту. |
| I wished all this done that I might resign myself, if not to sleep, at least alternately to the contemplation of these pictures, and the perusal of a small volume which had been found upon the pillow, and which purported to criticise and describe them. |
Це було потрібно мені для того, щоб поринути якщо не у сни, то хоча б у споглядання картин та уважно роздивитися невеликий том, що лежав на подушці і в якому вони описувалися та пояснювалися. |
| Long—long I read—and devoutly, devotedly I gazed. |
Я довго-довго читав і пильно та самовіддано вдивлявся. |
| Rapidly and gloriously the hours flew by and the deep midnight came. |
Час летів швидко і непомітно і мене застала глибока північ. |
| The position of the candelabrum displeased me, and outreaching my hand with difficulty, rather than disturb my slumbering valet, I placed it so as to throw its rays more fully upon the book. |
Мені не подобалося, як стояв канделябр і, важко напружуючи руку, щоб не турбувати сплячого камердинера, я посунув канделябр так, щоб промені краще освітлювали книгу. |
| But the action produced an effect altogether unanticipated. |
Проте, таке положення світла дало зовсім неочікуваний результат. |
| The rays of the numerous candles (for there were many) now fell within a niche of the room which had hitherto been thrown into deep shade by one of the bed-posts. |
Тепер промені численних свічок (а їх таки було багато) освітили той закуток кімнати, який до цього часу був повністю затінений ліжковою колоною, яка підпирала балдахін. |
| I thus saw in vivid light a picture all unnoticed before. |
І я побачив яскраво освітлену картину, яку до того зовсім не помічав. |
| It was the portrait of a young girl just ripening into womanhood. |
Це був портрет юної дівчини, чия жіночність тільки-но розквітала як пуп’янок. |
| I glanced at the painting hurriedly, and then closed my eyes. |
Я швидко кинув оком на зображення і заплющив очі. |
| Why I did this was not at first apparent even to my own perception. |
Для чого я це зробив, я й сам спочатку не зрозумів. |
| But while my lids remained thus shut, I ran over in my mind my reason for so shutting them. |
Та поки повіки були заплющеними, я подумки віднайшов відповідь. |
| It was an impulsive movement to gain time for thought—to make sure that my vision had not deceived me—to calm and subdue my fancy for a more sober and more certain gaze. |
Цей імпульсивний рух був потрібен для того, щоб виграти час і подумати – переконатися, що зір мене не підводить, а також заспокоїти і приборкати уяву для тверезішого і впевненішого погляду. |
| In a very few moments I again looked fixedly at the painting. |
Через якусь мить я знову пильно глянув на картину. |
| That I now saw aright I could not and would not doubt; for the first flashing of the candles upon that canvas had seemed to dissipate the dreamy stupor which was stealing over my senses, and to startle me at once into waking life. |
Те, що я бачив все правильно, не піддавалося сумнівам, оскільки перші промені світла, що впали на полотно, розсіяли сонне заціпеніння, яке окутало мої відчуття і повернули мене до реальності. |
| The portrait, I have already said, was that of a young girl. |
На портреті, як я вже згадував, була зображена юна дівчина. |
| It was a mere head and shoulders, done in what is technically termed a vignette manner; much in the style of the favorite heads of Sully. |
Портрет закарбував лише голову та плечі і був виконаний в манері віньєтування і деякими рисами нагадував стиль голівок Саллі2. |
| The arms, the bosom, and even the ends of the radiant hair melted imperceptibly into the vague yet deep shadow which formed the back-ground of the whole. |
Руки, груди і навіть пасма золотистого волосся непомітно розчинялися в нечіткій, але глибокій тіні, яка утворювала тло. |
| The frame was oval, richly gilded and filigreed in Moresque. |
Рама була овальної форми, щедро позолочена і покрита візерунками на мавританський манер. |
| As a thing of art nothing could be more admirable than the painting itself. |
Як витвір мистецтва, цьому портрету не було рівних. |
| But it could have been neither the execution of the work, nor the immortal beauty of the countenance, which had so suddenly and so vehemently moved me. |
Та все ж ні мистецтво виконання, ані нетлінна врода зображеного обличчя не могли так несподівано і так сильно мене збентежити. |
| Least of all, could it have been that my fancy, shaken from its half slumber, had mistaken the head for that of a living person. |
І аж ніяк моя напівсонна уява не могла прийняти портрет за живу жінку. |
| I saw at once that the peculiarities of the design, of the vignetting, and of the frame, must have instantly dispelled such idea—must have prevented even its momentary entertainment. |
Я одразу побачив, що особливості живопису, манера віньєтування та сама рама одразу б спростували подібні припущення – подавили б їх ще у зародку. |
| Thinking earnestly upon these points, I remained, for an hour perhaps, half sitting, half reclining, with my vision riveted upon the portrait. |
Я може з годину зосереджено роздумував, напівлежачи на ліжку та не зводячи очей з портрету. |
| At length, satisfied with the true secret of its effect, I fell back within the bed. |
Врешті, знайшовши ключ до розгадки, я відкинувся на ліжко. |
| I had found the spell of the picture in an absolute life-likeliness of expression, which, at first startling, finally confounded, subdued, and appalled me. |
Картина зачарувала мене неймовірною живістю виразу обличчя, який спочатку зачудував мене, врешті збентежив, пригнітив і нажахав. |
| With deep and reverent awe I replaced the candelabrum in its former position. |
З глибоким та благоговійним тремтінням я переставив канделябр туди, де він стояв раніше. |
| The cause of my deep agitation being thus shut from view, I sought eagerly the volume which discussed the paintings and their histories. |
Не маючи перед очима джерела настільки сильного збентеження, я нетерпляче схопив том, в якому містилися описи полотен та пов’язані з ними історії. |
| Turning to the number which designated the oval portrait, I there read the vague and quaint words which follow: |
Відшукавши номер, під яким позначався портрет, я прочитав ось таку таємничу та дивну розповідь: |
| "She was a maiden of rarest beauty, and not more lovely than full of glee. And evil was the hour when she saw, and loved, and wedded the painter. He, passionate, studious, austere, and having already a bride in his Art; she a maiden of rarest beauty, and not more lovely than full of glee; all light and smiles, and frolicsome as the young fawn; loving and cherishing all things; hating only the Art which was her rival; dreading only the pallet and brushes and other untoward instruments which deprived her of the countenance of her lover. It was thus a terrible thing for this lady to hear the painter speak of his desire to portray even his young bride. But she was humble and obedient, and sat meekly for many weeks in the dark, high turret-chamber where the light dripped upon the pale canvas only from overhead. But he, the painter, took glory in his work, which went on from hour to hour, and from day to day. And he was a passionate, and wild, and moody man, who became lost in reveries; so that he would not see that the light which fell so ghastly in that lone turret withered the health and the spirits of his bride, who pined visibly to all but him. Yet she smiled on and still on, uncomplainingly, because she saw that the painter (who had high renown) took a fervid and burning pleasure in his task, and wrought day and night to depict her who so loved him, yet who grew daily more dispirited and weak. And in sooth some who beheld the portrait spoke of its resemblance in low words, as of a mighty marvel, and a proof not less of the power of the painter than of his deep love for her whom he depicted so surpassingly well. But at length, as the labor drew nearer to its conclusion, there were admitted none into the turret; for the painter had grown wild with the ardor of his work, and turned his eyes from canvas merely, even to regard the countenance of his wife. And he would not see that the tints which he spread upon the canvas were drawn from the cheeks of her who sate beside him. And when many weeks had passed, and but little remained to do, save one brush upon the mouth and one tint upon the eye, the spirit of the lady again flickered up as the flame within the socket of the lamp. And then the brush was given, and then the tint was placed; and, for one moment, the painter stood entranced before the work which he had wrought; but in the next, while he yet gazed, he grew tremulous and very pallid, and aghast, and crying with a loud voice, 'This is indeed Life itself!' turned suddenly to regard his beloved:—She was dead!" |
«То була діва небаченої краси, неймовірно чарівна та життєрадісна. І проклята була та година, коли зустріла та полюбила вона художника і стала його дружиною. Одержимий, зосереджений, суворий, він уже був повінчаний з Живописом; вона, діва небаченої краси, неймовірно чарівна та життєрадісна; завжди світла та усміхнена, жвава, наче молода лань, все вона любила і всьому тішилася, ненавиділа тільки Живопис – свого суперника; жахалася тільки палітри, пензлів та інших страхітливих інструментів, що крали від неї очі коханого. І жах огорнув її, коли почула, що художник прагне зобразити портрет своєї молодої дружини. Проте, вона тихо скорилася і покірно провела багато тижнів у темній вежі, де лише зверху промені світла просочувалися на бліде полотно. А художник був сп’янілий своєю роботою, яка тягнулася годинами, день за днем. І він, одержимий, шалений та понурий, загублений у лабіринтах своїх фантазій, він не помічав, що від мертвотного блідого світла, що проникало вглиб самотньої вежі, блякне личко та гасне дух його дружини; вона чахла і в’яла і це помічали усі, та не він. А вона і далі усміхалася і усміхалася, без жодних скарг, бо бачила, що прославлений художник черпав невимовну, палку насолоду у своїй натхненній невтомній праці, щоб зобразити ту, яка так його любила, та день за днем марніла і слабнула. І справді, ті, хто бачив портрет, пошепки називали дивовижну схожість великим чудом та доказом не лише таланту майстра, а й кохання до тієї, яку так неперевершено він зображав. Та наприкінці, коли роботу вже було майже завершено, у вежу вже нікого не допускали, бо живописець так самовіддано і так нестримно малював, що заледве відводив очі від полотна, щоб глянути в личко своєї дружини. Він не хотів усвідомлювати, що барви, які наносив на портрет, він забирав зі щічок тієї, що сиділа поруч. Пройшло кілька тижнів, і коли залишилося лише нанести останній мазок на уста і востаннє забарвити зіниці, дух красуні стрепенувся знову, неначе полум’я у лампі. І от пензель поклав останній мазок і наклав останній шар; і на мить художник застиг, заворожений своїм шедевром; та враз, все ще не зводячи очей, приголомшений, він страшно зблід і, затремтівши, вигукнув: «Та це ж воістину саме Життя!» — і раптово повернувся до коханої: - Вона була мертва! |
